Лексика - словниковий
склад мови, сукупність усіх слів, що вживаються у мові.
Лексикологія - наука, яка
вивчає лексичний склад мови.
Лексема - слово, як
структурний елемент мови, одиниця мови.
Лексичне значення
слова - зміст
слова; співвіднесеність між звуковим комплексом і предметом або явищем, які
позначені цим звуковим комплексом.
Розділи лексикоогії:
1.Семасіологія - вивчає семантику
(лексичне значення слів).
2.Етимологія - вивчає походження
слів.
3.Ономастика - вивчає чласні
назви.
4.Термінологія - вивчає терміни.
ЗНАЧЕННЯ СЛОВА
·Конкретне - у слів, що є
назвами конкретних предметів та явищ реальної дійсності (дорога, тарілка,
дерево тощо).
·Абстрактне - у слів, що є
назвами конкретних предметів ( сум, шляхетність, ненависть, любов тощо).
·Однозначне слово - має одне лексичне
значення (слова-терміни, професіійні слова, власні назви тощо).
·Багатозначне слово - має декілька
лексичних значень.
·Пряме - звичайна,
повсякденна назва предмета, властивості, явища тощо; первинне значення слова: летить
ворон.
·Переносне - вторинне
значення слова, яке виникло на основі прямого: летять роки.
·Синоніми - слова, що мають
різне звучання, але однокове чи подібне значення: запашний - духмяний.
·Антоніми - слова з
протилежними значеннями: далеко - близько.
·Омоніми - слова, однакові
за звучанням, але різні за значенням: коса (дівчини) - коса (знаряддя
праці).
·Пароніми - слова, подібні
між собою за звучанням і частково за будовою, але різні за значенням: континент
- контингент.
СТИЛІСТИЧНЕ
ЧЛЕНУВАННЯ ЛЕКСИКИ ЛІТЕРАТУРНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
1.Загльновживана лексика охоплює слова, якими користуються всі мовці. Ці
слова пов`язані з повсякденним життям. Це назви речей,
рослин, тварин, явищ природи й суспільного життя ( мати,
низько, сидіти, дощ, завтра).
2.Суспільно-політична лексика охоплює слова й
лексичні сполучення слів, що пов`язані із
соціально-політичним життям (парлаиент, реформа, суверенітет).
3.Виробничо-професійна лексика охоплює кількісно
велику групу слів, що вживаються на позначення знарядь і матеріалів праці,
процесів виробництва ( риштування, високовольтна дуга).
4.Офіційно- ділова лексика містить у своєму складі
слова, що використовуються в ділових паперах і в різних видах усного ділового
мовлення ( заява, акт, протокол, квитанція, інструкція).
5.Науково-термінологічна лексика межує з виробничо-професійною, охоплюючи
слова і словосполучення, які є термінами ( парабола, гіпербола, синус,
тангенс).
6.Побутова лексика містить слова, що
вживаються в побуті ( телевізор, холодильник, обід).
7.Жаргонізми - специфічні
вирази, властиві мовленню певної оціальної групи (вилетіти в трубу, зав`язати (порвати із злочинністю).
ЛЕКСИКА ЗА ЧАСТОТОЮ
ВЖИВАННЯ
1.Активна - це частина лексичного складу мови, яка включає відносно обмежену кількість слів, що найбільш часто використовуються в мовленні у зв’язку з типовим для певної спільноти поняттями, явищами, реаліями.
2.Пасивна -це частина лексичного складу мови, до якої належать такі розряди слів: неологізми; вузьковживана лексика й термінологія, яка зрозуміла лише обмеженому колу мовців; історизми, архаїзми; лексика, яка не належить до нормативного лексичного складу: жаргонізми, арготизми, діалектизми, вульгаризми.
·Неологізми - слова, створені для позначення нового предмета чи поняття.
·Архаїзми - це слова, витіснені з ужитку іншими словами з таким же значенням (аероплан ― літак, перст ― палець, ланіти ― щоки)
·Історизми - це слова, вживані на позначення предметів, явищ і понять, які вийшли з ужитку, припинили своє існуванння у звязку з соціально-побутовими, політичними змінами (Сотник, боярин).
ЛЕКСИКА ЗА
ПОХОДЖЕННЯМ
1.Власне українська -слова, що мають
українські корені: мрія, козак, заручини, годинник.
2.Іншомовні запозичені:
·Зі старословянської: торжество,
вмирущий, благо.
·З давньогрецької: Євангеліє,
театр, бібліотека, політика.
·З латинської: депутат,
окнкуренція, юстиція, генерал.
·З німецької: майстер,
фельдшер.
·З французької: одеколон, шосе,
абажур.
·З англійської: спортсмен,
фініш, катер.
·З італійської: вермішель,
концерт.
Немає коментарів:
Дописати коментар