"Ні! Я жива! Ябуду вічно жити!..." Творчості Лесі Українки присвячується

Ведуча 1.

Запрошуємо Вас у царство мудрого й красивого, правдивого й чуйного, сильного й ласкавого, доброго й мужнього слова Поезія – це вогник, який запалював душу людини, який схожий на полум′я свічки.

Ведуча 2.

За вікном зима. Ось в таку пору 25 лютого, народилася Лариса Петрівна Косач.

Ведуча 1.

Лариса жодного дня не сиділа за шкільною партою, не відповідала біля дошки, не бігала з ровесниками гучними коридорами.

Ведуча 2.

Вчителями її були мати, письменниця Олена Пчілка, і батько, юрист Петро Антонович, книги і життя. В сім'ї панувало художнє слово. Перекладали, писали твори, переказували історії, записували пісні, звичаї, декламували, дуже часто читали вголос.

Ведуча 1.

В чотири роки Леся читала. Її улюблені твори – «Кобзар» Т. Шевченка, твори Ж. Верна, Д. Дефо.

Учень.

Жила сім′я Косачів на Волині. Народилася Леся у Новограді –Волинському.

Але постійним місцем проживання стало с. Колодяжне – це місце, де минули дитячі та юнацькі роки Лесі Українки. Волинь була її першою життєвою і поетичною школою.

Найбільше зачарували Лесю прості люди, поетичне слово і життя яких вона сприймала всім серцем.

Учениця.

Природа щедро обдарувала Лесю – дала їй добре і мужнє серце, хист до музики, малювання, вишивки, могутній поетичний талант, великі здібності до науки.

Учень.

Дівчинку вражала бідність селян. Леся була милосердною до всього. Чужий біль сприймала як власний. Дев′ять років було дівчинці, коли, несподівано для неї, за революційну діяльність заарештували її тьотю Елю. Так у 1880 році з′явився перший вірш «Надія».

Учениця.

Читає вірш «Надія».

Учень.

Мати навчила дітей, а їх у сім′ї, крім Лесі, було п′ятеро, шанувати мову, пісню.

Учениця.

Леся була музично обдарованою дитиною, це помітив Микола Лисенко, з сім′єю якого дружили Косачі. Леся швидко сприймала народні пісні, співала.

Ведуча 1.

Сестра Ольга згадує: «Леся дуже любила бувати на ярмарках, святах. Взимку на Водохреща Леся замочила ноги і застудилася.

….. Скоро по тому у неї почала боліти права нога, та так, що сестричка гірко плакала від болю».

Ведуча 2.

Рано зустрілася Леся з важким особистим горем. На одинадцятому році життя захворіла на туберкульоз кісток, який спочатку виявився в руці, потім перекинувся на ногу, легені, нирки. Поетеса мужньо перенесла кілька операцій, вела, за її висловом, «тридцятилітню війну» з тяжкою недугою.

Ведуча 1.

У листі до бабусі леся пише:

«Я ніколи не буваю здорова, бо завше рука болить. Перше я мазала руку йодом і мочила в солоній воді. Але від йоду дуже шкіра злазить, то я тепер не мажу. Я дуже слаба, але ходила на Шевченкові роковини і там читала вірші».

Ведуча 2.

Важко лежати хворій. Що ж воно буде. Ні вишивати, ні писати, ні грати.

Ведуча 1.

У кімнаті було тихо. Леся насилу дісталася фортепіано. (Його називали Лесиним, бо навчила грати на ньому батькова сестра Олександра. Леся любила грати.) Легенько торкнулася декількох клавішів, тільки хотіла зіграти, як шпигнуло в ліву долоню, пронизало все тіло.

Учениця.

Читає вірш «До фортепіано».

Ведуча 2.

Йшов час, жорстокий час по відношенню до Лесі. Коли дівчині було 13 років, мати, порадившись з дочкою, добирає їй псевдонім Українка. Псевдонім був своєрідним викликом існуючим порядкам, утвердженням права на функціонування рідної мови. Під цим псевдонімом були опубліковані Лесині ранні вірші «Конвалія», «Сафо».

Учениця.

Читає вірш «Конвалія».

Ведуча 1.

Так починала свій літературний шлях юна Українка. І. Франко писав : «Україна на наш погляд, нині не має поета, щоб міг силою і різносторонністю свого таланту зрівнятися з Лесею Українкою».

Учениця.

Читає вірш «Мій шлях».

Ведуча 2.

Оптимізмом віє від її поезії, жагою до жтття. Тоді Леся була ще не певна, що своїм словом зробить подвиг, незрівнянно вищий, ніж могла б досягти практичною діяльністю.

Учень.

Лесина хвороба – туберкульоз кісток – прогресувала. Лікарі порадили поїхали до моря. Одеса, Крим…. Чорне море. Коли Леся побачила його вперше, була приголомшена таким видовищем. Тут народився цикл віршів «Подорож до моря».

Ведуча 1.

Але де б не була поетеса, завжди тужила за рідним краєм, в думках її зринав образ України.

Учень.

Читає вірш «До тебе, Україно…».

Ведуча 1.

Леся Українка вивчала історію свого народу, її дивувало, що такий народ, як українці, з багатющою історією, культурою, не має свого державного об′єднання, змушений був перебувати в залежності від Росії.

Учень.

Читає вірш «І все-таки до тебе думка лине…».

Ведуча 2.

Не дивлячись на тяжку долю (витримала кілька операцій, доводилося ходити в гіпсі, зі спеціальним апаратом, на милицях, що завдавало нестерпних мук), Леся прагнула активної участі у громадському житті. Проявляла інтерес до різних галузей знань, знала багато мов, робила численні переклади. Великою пристрастю віяло від її поезії.

Учениця.

Читає вірш «Contra spem spero!».

Ведуча 1.

Коли Леся прочитала цей вірш на літературному вечорі у колі родини Старицьких, Микола Васильович Ковалевський, колишній викладач словесності, потис їй руку і звернувся до присутніх: «Правильно сказав І. Франко, що після Шевченка і Некрасова я вперше стрічаю таку сильну поетесу».

Ведуча 2.

Леся Українка прислужувалася своєму народові огнистим словом, яке рвалося з глибини самого серця.

Учениця.

Читає вірш «Слово, чому ти не твердая криця…».

Учень.

В особистому житті Лесі Українки було багато страждань. Познайомилася з Сергієм Мержинським у липні 1897 року в Криму, куди приїхав великий естет на лікування. Їх поєднала чуйність до всього прекрасного, гармонія і краса душ, спільна праця, мрії, навіть хвороба.

Останні роки короткого життя Сергія були осяяні світлом прекрасної дружби і ніжної турботи друга – поетеси Лесі Українки.

Учениця.

Читає вірш «Ти хотів би квіток на дорозі…»

Учениця.

Читає вірш «Уста говорять…».

Ведуча 1.

Десь із далини лунає до нас голос завжди юної лесі Українки. Хіба жила на світі ще така жінка, в серці якої поєдналася б така мужність, така геніальність, такий вогонь і розум, така пристрасна любов і відданість народові та Батьківщині. Ні, другої такої на світі не було.

Ведуча 2.

Леся  - неповторна. Її життя, один із тих подвигів, що підносять людину в очах сучасників, роблять її зіркою в очах нащадків.

Учень.

Любі друзі, ось і підходить до кінця наш вечір, присвячений нап′яті Лесі Українки. Нам потрібно вчитися Лесиному терпінню, любові до людини, вміти допомагати тому, хто страждає, чекає від нас милосердя і доброти. До нових зустрічей.