Вивчення біографії письменників на уроках української літератури

Вивчення біографії письменників на уроках української літератури

Вивчення біографії є важливим моментом викладання української літератури, оскільки має цілий ряд поклпдених на нього завдань: від знайомства з письменником та пропедевтичного знайомства з творами – до морального виховання..

Біографії письменників служать взірцем для учнів. Вивчення життєпису письменника має пізнавальне і виховне значення. Адже біографія вивчається не сама по собі, а поєднується із творчістю письменника.

«Вивчення життєвого і творчого шляху письменниика – важлива ланка в системі викладання літератури в школі. Насамперед це пояснюється тим, що життя та діяльність визначного майстра слова є найкращим коментаем до його творів» - пише Є. А. Пасічник.

Проблему вивчення біографії письменників на уроках літератури досліджували багато науковці, зокрема, Б. Степанишин (вивчення особистості письменника, тобто перехід від хроніки життя до світогляду; біографія як знайомство з особою письменника), Є. Пасічник (вивчення біографії у нерозривному зв′язку із творчістю письменника, життєпис як джерело формування моралі), І. Є. Каплан (вивчення біографії митця в єдності з його творчістю, головна мета вивчення біографії – висвітлення творчої еволюції митця та еволюції його світогляду), Н. Волошина, Г. Токмань (екзистенційне викладання життєпису) та інші.

Вивчення життєвого шляху псьменника повинне бути своєрідною психологічною та естетичною підготовкою до розгляду його творчості. Особа письменника повинна розглядатись в нерозривному зв′язку з епохою, що її породила[3, 46].

Б.Степанишин вказує на той важливий момент, що “висококваліфікований вдумливий читач може пізнати особистість письменника — його світогляд, мораль, уподобання, характер, вдачу (темперамент), ставлення до природи і суспільства та інші грані – з самих його творів” [5, 179].

Біографії видатних митців слова – надзвичайно цінний матеріал для роздумів на світоглядні і морально-етичні теми. Вони є, сказати б, школою самовиховання громадянина з чіткою програмою людинознавчого спрямування. Саме це мав на увазі Іван Франко, коли писав, що генії, обранці долі, великі і оригінальні в щасті та страждання, що життєпис корифеїв літератури дасть змогу увійти в таємниці духа їхньої епохи, бо саме в них він міститься [1,4-5].

Г. Токмань виділяє такі завдання вивчення біографії письменника в школі: учні мають:

1.      Познайомитися з рисами особистості та долею митця.

2.      Зрозуміти особливості його творчого доробку – жанрові, тематичні, ідейні.

3.      Уявити його стосунки з різними людьми й із суспільством уцілому.

4.      Дізнатися, чи було гідно поціновано талант за життя і після смерті.

5.      Відчути болі й радощі письменника як людини, захопитися сильними рисами його особистості, зацікавитися творчістю цієї непересічної постаті.

Принципи вивчення життєпису митця.

Є.Пасічник, говорячи про принципи вивчення життєпису, виділяє їх із особливостей біографічного матеріалу (хоча чітко їх не описує):

1. вивчення біографії в нерозривному зв’язку з творчістю;
2. вивчення біографії як підготовки до сприймання твору;
3. вивчення біографії в нерозривному зв’язку з епохою (принцип історизму);
4. при вивченні життєпису потрібно ставити конкретні специфічні завдання, що випливають з особливостей життя та творчості того чи іншого письменника;
5. акцентування уваги на неповторності кожного життєвого шляху;
6. всебічне освітлення особистості митця як живої людини з притаманними їй рисами характеру;
7. всебічне освітлення діяльності митця. [4, 188].

Г.Л.Токмань чітко виділяє такі принципи вивчення життя та творчості митця: історизм, актуальність, психологізм, екзистенційність, естетизм.

1. історизм: письменник зображується вчителем як історична особа, яка існувала в певну історичну добу в певному краї і вела з ними діалог. Митець своїм словом впливає на історичний час, стає з ним врівень, хоча результат їхніх стосунків може постати перед народом значно пізніше, по смерті поета.
2. фактуальність: розмисли й узагальнення не повинні підмінити конкретики долі художника — навпаки, абстракції мають слідувати за фактами, реаліями біографії. Життя насичене подіями, серед яких треба обрати кілька для оповіді. Вчитель акцентує факти, які були пороговими в існуванні митця, знакували повороти долі. Не обминає також подій повсякденного життя, щодення поета нерідко було нестерпним, суперечило його покликанню.
3. психологізм: розповісти про внутрішні спонуки вчинків, про те, що було в поетовому серпі, як рухалася його думка, чим боліла душа, вчитель зможе завдяки знанню творчості майстра, мемуаристики, а також через симпатію.
4. екзистенційність: письменник — унікальна особистість, слід переконати в цьому учнів, показавши неповторне в перебігу його думок, почуттів. фактів долі. Ми відповідаємо на питання: як він ішов до смерті? Яким обрав себе? Чи виявив своє неповторне "Я" серед людей? Чи знівелював його у натовпі? Чи пішов у "внутрішню еміграцію", відкриваючись лише перед аркушем паперу?
5. естетизм: творчість є суттю письменницького життя, він живе водночас у реальному світі і у світі своїх героїв - й невідомо, який з цих двох світів йому ближчий. Відтак учитель занурює школярів, як майбутніх читачів митця, в художні хронотопи його книг. вводить у коло їх персонажів, знайомить ", естетичними принципами автора [6, 119-120].

С.Жила у своїй статті, присвяченій вивченню біографії Довженка, наголошує на тому, що головною метою вивчення біографії все-таки не митець і його світ, а творчість письменника, тобто вивчення життєпису – пропедевтичний етап [2, 225].

Проблема вивчення біографії письменника

Слушною є думка заслуженого учителя України, переможця всеукраїнського конкурсу «Вчитель року-1999» Олега Демчука, висловлена ним у книзі «Життєпис письменника (конспекти нестандартних уроків)»: «щоб зацікавити школяра, йому потрібно пропонувати не реєстр великої кількості подій, а в нарисовій формі – літературно-психологічний портрет письменника. Для його укладання найкращим матеріалом можуть бути спогади сучасників митця, листи, автобіографічні та художньо-біографічні твори, літературознавчі розвідки. Слід менше уваги приділяти датам, назвам, другорядній інформації, а більше – цікавим епізодам з його життя, до того ж епізодів з підтекстним зверненям до поччуттів учнів» [3,49].

Дещо суперечливі думки висловлює І. Д. Ходорківський, коли виступає проти «біографічного методу» вивчення літератури». Він радить знайомитись із письменником на матеріалі історико-біографічних творів, написаних про нього[3,49].

Використана література:

1.       Демчук О.В. Життєпис письменника: Конспекти нестандартних уроків. – К.: Педагогічна преса, 2002. – 192 с.

2.       Жила С. "Творчість Довженка – це насамперед він сам..." (До проблеми вивчення біографії Довженка у взаємозв’язку з суміжними мистецтвами) // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2002. - №1.

3.       Методика викладання української літератури в середній школі. Курс лекцій для студентів-філологів. – Тернопіль: Підручники і посібники. 2004. - 144

4.       Пасічник Є.А. Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. – К.: Ленвіт, 2000. – 384 с.

5.       Степанишин Б.І. Викладання української літератури в школі. Київ.: РВЦ "Проза", 1995. – 256 с.

6.       Токмань Г.Л. Методика викладання української літератури в старшій школі: екзистенційно-діалогічна концепція. – К.: Мілленіум, 2002. – 320 с