Василь Симоненко (псевдоніми - В. Щербань, С. Василенко, Симон) народився в с. Бієвці Лубенського району на Полтавщині 8 січня 1935 року. Ріс без батька, мати працювала в колгоспі.
1942 - 1952 рр. навчався у школі: 4 класи - у Біївцях (1942-1946), решта - у сусідніх селах Єнківцях (1946 - 1947) і Тарандинцях (1947 - 1952).
У 1952 році закінчив із золотою медаллю середню школу в Тарандинцях, вступив на факультет журналістики Київського університету ім. Т. Шевченка. Брав участь у літературній студії імені Василя Чумака (СІЧ).
1957 - 1960 рр. працював у газеті "Черкаська правда".
1960-1963 рр. - у газеті "Молодь Черкащини". власним кореспондентом "Робітничої газети", а також займався літературною творчістю.
1962 р. - став членом СПУ. Вийшла єдина прижиттєва збірка "Тиша і грім".
У середині 1963 року поета жорстоко побили працівники міліції залізничної станції ім. Т. Шевченка (м. Сміла).
13-го грудня 1963 року поет помер у Черкаській лікарні (за офіційною версією - від раку), похований у Черкасах.
У 1964 році вийшла посмертно збірка "Земне тяжіння" ( книгу було висунуто на здобуття Державної премії УРСР ім. Т, Г, Шевченка 1965 р. , але лауреатом того року став М. Бажан).
У 1981 році вийшла книга "Лебеді материнства".
Василеві Симоненку посмертно присуджено Державну премію України імені Т. Шевченка, у 1995 році.
Немає коментарів:
Дописати коментар