1. ЦІкаві факти з біографії Сковороди
2. Григорій Сковорода біографія
"Шевченко з нами!"
Прислів′я та приказки про пісню
· Пісня складами славна.
· Він стільки пісень знає, що й на воловій шкурі не списав би.
· Всяка пташка свої пісні співає.
· Яка пташка, така й пісня.
· Де праця, там і пісня.
· З пісні й казки слова не викидають.
· З моря води не вилити, а з пісні слова не викинути.
· Легше тобі на душі стане, як пісня до твого серця загляне.
· Може, він таку пісню знає, що якби заспівав, то й волос би зав'яв.
· Найдорожча пісня, з якою мати мене колисала.
· Не все тому правда, що в пісні співають.
· Пісенька солодка — коротка.
· Пісня гуртова, а за тютюн вибачай.
· Хоч нові птахи, та старі пісні.
· Солов'їними піснями ситий не будеш.
· Швидко пісня співається, та не швидко складається.
· Як з такою піснею, то ліпше без неї.
· Без голосу не співець, без грошей не купець.
· Болить горло співати дармо.
· Гарно ти співаєш, та слухати не хочеться.
· Де нема співця, послухаєш горобця.
· Як уміє, так і піє.
· Кому добре, той співає, кому зле, той плаче.
· Співаєш добре, а перестанеш — ще краще.
· Хто співає, той журбу проганяє.
· Як заспіває, то аж плакати смачно.
Прислів′я та приказки про старість та життєвий досвід
· Згадала стара, як молодою була.
· Ліпша старого рада, як молодого робота.
· Молода була — дурна була, стара стала — дурніша стала.
· Не лай старого — сам старим будеш.
· Ненадовго старий жениться.
· Не питай старого, а питай бувалого.
· Поважай старих, бо й сам старим будеш.
· Сів старий, зажурився, а далі встав, підголився.
· Слухай старих людей, то й чужого розуму наберешся,й свого не загубиш.
· Сонце заходить — старим радість.
· Старе скаже на глум, а ти бери на ум.
· Старе, як мале: що побачить, того й просить.
· Що старе, що мале, що дурне.
· Старий, старий, але ярий.
· Старий, а розуму за дитину не має.
· Старий, а як скаже та прикаже, то й молодий не справиться.
· Старий багато знає, а ще більше забув.
· Старий кінь борозни не псує, та й глибоко не оре.
· Старий ворон пусто не кряче.
· Старий говорить, говорить, та й направду виходить.
· Старий кіт, а масло любить.
· Старий не той, що багато літ має, а той, хто здоров'я шукає.
· Старий про старе й думає.
· Старий стару хвалить, що добрий борщ зварить, а молодий свою гудить: що не зварить, то спаскудить.
· Старий хоче спати, а молодий гуляти.
· Старі крутяться, а молоді учаться.
· Старого горобця на полову не зловиш.
· Старого вчити — що мертвого лічити.
· Старого дерева не випрямиш.
· Старого чоловіка для поради держи.
· Старому женитися і ніч коротка.
· Старому брехати — не ціпом махати.
· Старому подушечки, а молодому ігрушечки.
· Старому піч, як малому колиска.
· Старому та хворому годи завше, як малому.
· Сядьмо, старий, в парі, щоб гречка родила.
· Такий старий, що пам'ятає, як його батька хрестили.
· У старого голова, як решето: багато було, та висіялося,
· У старого жінка молода — велика біда.
· Чим старіший, тим мудріший, чим молодший, тим дорожчий.
· «Чого чорт мудрий?» — «Бо старий!»
· Шануй старих — молоді тебе пошанують.
· Шукай правди у старих, а сили у молодих.
· Як єсть старий куст, так і двір не пуст, а як єсть старі люди, так і всього прибуде.
· І чорт на старість у монахи пішов.
· Не роками старість гарна, а ділами.
· Слухай, слухай та на вус мотай, а під старість як знахідка буде.
· Старість іде і хвороби веде.
· Старість — не радість, горб — не користь.
· Старість не прийде з добром: коли не з кашлем, то з горбом.
· Від гніву старієш, від сміху молодієш.
· Незчувся, коли й постарівся.
· Старять годи і тяжкі пригоди.
· Тримайся того порога, перед котрим зістарівся.
· Цікаві скоро старіються.
· Якби знову на світ народитися, знав би, як не старітися.
· Сиве волосся — ласка молода.
· Сивина в голову — біс у ребро.
· Сивина в бороду — розум в голову.
· Хто сивий — не конче мудрий, а лише старий.
· Волос сивіє, а голова шаліє.
· Не будь цікавим, бо швидко посивієш.
· Як голова сивіє, то чоловік мудріє.
· Три дні до смерті, та ніяк не доживеш.
· І не мірошникує, а голова борошном припала.
· Зігнувся в три погибелі.
· Добрі зуби, що кисіль їдять.
· Куди йому кисіль їсти, коли він кваші не вкусить.
· Тоді дали хліба, як зубів не стало.
· Не в час даєш хліба густо, коли зубів у губі пусто.
· Був кінь, та з'їздився.
· Кисіль зубів не псує.
· Коли зубів не маю, тоді горіхи принесли.
· Вже мені вдолину йде, а тобі вгору.
· Як мале падає, бог перину підставляє, а старе падає,
· чорт борону підставляє.
· До пори збан воду носить.
· До пори збан воду носить, прийде пора — заголосить.
· Доки здоров'я служить, то чоловік не тужить.
· Без здоров'я нема щастя.
· Без здоров'я ніщо чоловікові не миле.
· Бережи і шануй честь змолоду, а здоров'я — під старість.
· Бережи одежу знову, а здоров'я змолоду.
· Було б здоров'я, а все інше наживем
· Було б здоров'я, а все інше купимо (сучасна варінт)
· Вартість здоров'я знає лише той, хто його втратив.
· Весела думка — половина здоров'я.
· Веселий сміх — здоров'я.
· Все можна купити, тільки здоров'я ні.
· Глянь на вид і про здоров'я не питай.
· Горе стихає, а здоров'я зникає — і радість минає.
· Держи голову в холоді, а живіт в голоді — будеш здоров.
· Добре здоровому вчити хворого.
· Здоровий злидар щасливіший від хворого багача.
· Здоровий хворого не розуміє.
· Здоровий, як циганова коняка: день біжить, а три лежить.
· Здоровому все на здоров'я йде.
· Здоровому здається, що ніколи не захворіє.
· Розпутне життя в молодості приносить хворобу на старості.
· Яка молодість, така й старість.
· Інший молод роками, та старий ділами.
· Коли молод бував, під колінця голубця вибивав, а як стар став, всього того перестав.
· Молоде пиво шумить.
· Молода кров кипить.
· Молода, як горіх, так і проситься на гріх.
· Молоде — золоте, а як ляже спати, то не може встати.
· Молоде на всі сторони гнеться.
· Молоде орля, та вище старого літає.
· Молодий місяць не всю ніч світить.
· Молодий може вмерти, а старий мусить.
· Молодий та зелений, як гарбуз у спасівку.
· Молодого кров гріє.
· Не розуміє молодий старого, аж доки сам ся не постарів.
· Нагинай гілляку, доки молода.
· Не можна покласти стару голову на молоді плечі.
· Не розкошуй замолоду, бо на старість будеш бідувати.
· Нехай гуляє молодь, більш копи лиха не наробить.
· Сіла між молодими і помолодшала.
· Треба змолоду кості гризти, аби на старість м'ясо їсти.
· Хоч молодий роками, та старий розумом.
· Хто змолоду балує, то під старість старцює.
· Рожа червона, та й та блідне.
· На свіжий цвіток і бджола сідає, а зів'ялий обминає.
· Нове ситечко на кілочку, а як пристариться, садять квочку.
· Добрі зуби і камінь перегризуть.
· Болять старі кості за гріхи молодості.
· Він не старий, але давній.
· В старій печі сам чорт палить.
· Горе старому вдома самому.
· Дай, боже, старим очі, а молодим розум.
· Де старий ногою, там молодий головою.
Василь Королів-Старий
Василь Королів-Старий народився в с. Ладан Прилуцького повіту на Полтавщині 4 лютого 1879 року. Навчався у Полтавській духовній семінарії, Харківському ветиринарному інституті.
Працював ветеринарним лікарем, видав популярний посібник з ветеринарії.
У 1906 році під час революційних подій в Україні В. Королів-Старий був заарештований царським урядом. звільнившись, стає активним дописувачем українських газет "Рада", "Хлібороб", "Засів"..Згодом журналістика та видавнича справа стають основними в діяльності молодого літератора: він працював редактором у видавництві "Час", редагував журнал "Книгар", що виходив у Києві.
У 1919 році виїхав до Чехо-Словаччини, де викладав в Українській сільськогосподарській академії в Подебрадах і водночас займався літературною діяльністю. за кордоном почав писати художні твори.
В 20-ті роки з-під його пера виходить художні твори: роман "Хмелик" ( Прага, 1920), збірка казок "Нечиста сила" (Каліш - Київ, 1923), п"єса-казка "Русалка-жаба" (Львів, 1923).
Майже чверть століття письменник перебував за межами України. Долю письменника розділила його дружина - українська письменниця Наталена Королева. Вони обоє завершили свій життєвий шлях у місті Мельнику (Чехія), він - 11 грудня 1943р., вона - 1 листопада 1966 року.
Василь Симоненко
Василь Симоненко (псевдоніми - В. Щербань, С. Василенко, Симон) народився в с. Бієвці Лубенського району на Полтавщині 8 січня 1935 року. Ріс без батька, мати працювала в колгоспі.
1942 - 1952 рр. навчався у школі: 4 класи - у Біївцях (1942-1946), решта - у сусідніх селах Єнківцях (1946 - 1947) і Тарандинцях (1947 - 1952).
У 1952 році закінчив із золотою медаллю середню школу в Тарандинцях, вступив на факультет журналістики Київського університету ім. Т. Шевченка. Брав участь у літературній студії імені Василя Чумака (СІЧ).
1957 - 1960 рр. працював у газеті "Черкаська правда".
1960-1963 рр. - у газеті "Молодь Черкащини". власним кореспондентом "Робітничої газети", а також займався літературною творчістю.
1962 р. - став членом СПУ. Вийшла єдина прижиттєва збірка "Тиша і грім".
У середині 1963 року поета жорстоко побили працівники міліції залізничної станції ім. Т. Шевченка (м. Сміла).
13-го грудня 1963 року поет помер у Черкаській лікарні (за офіційною версією - від раку), похований у Черкасах.
У 1964 році вийшла посмертно збірка "Земне тяжіння" ( книгу було висунуто на здобуття Державної премії УРСР ім. Т, Г, Шевченка 1965 р. , але лауреатом того року став М. Бажан).
У 1981 році вийшла книга "Лебеді материнства".
Василеві Симоненку посмертно присуджено Державну премію України імені Т. Шевченка, у 1995 році.
Вікторина "Чи знаємо ми Михайла Старицького"
1. Коли народився Михайло Старицький? (14 грудня 1840 року)
2. Яка назва рідного села письменника? (Кліщинці) 3. В якій області народився Михайло Петрович? (Черкаська) 4. Ким був батько письменника? (Відставний ротмістр) 5. Як звали маму Михайла Петровича? (Анастасія) 6. З якої відомої родини походила мати письменника? (Лисенків). 7. Де виховувався майбутній письменник після смерті батьків? (У родині дядька) 8. У якій гімназії навчався Михайло? (Полтавській) 9. У яких університетах навчався письменник? (Харківський, Київський) 10. Як звали дружину Михайла Петровича? (Софія) 11. У якому році письменник був змушений виїхати за кордон? (1878) 12. Який альманах видавав письменник у 18883 та 1884 роках? ("Рада") 13. Яке товариство організував Михайло Петрович разом із Миколою Лисенком? ("Товариство українських сценічних акторів"). 14. Коли помер письменник? ( 27 квітня 1907 року). Михайло Петрович Старицький
Михайло Петрович Старицький (2 (14) грудня 1840, Кліщинці — 14 (27) квітня 1904, Київ) – український письменник (поет, драматург, прозаїк), театральний і культурний діяч.
Народився 2 грудня 1840 року в с. Кліщинці Золотоніського повіту на Полтавщині, тепер це Черкаська область. Дитинство провів серед мальовничої природи. Батько був відставним ротмістром. Помер, коли Михайлові було лишень 8 років. Мати- Анастасія Захарівна - померла, коли майбутньому письменнику було 12 років. Походила вона з родини Лисенків. Після того, як не стало батьків, Михайло виховувався у родині дядька - Віталія Романовича Лисенка - батька Миколи Лисенка - який був людиною дуже освіченою. Це дало перші імпульси до формування його світогляду. Саме у дядька Михайло слухав українські пісні, думи, заборонені вірші Т. Г. Шевченка. Він не тільки прилучився до музичної культури, але й мав змогу ознайомитися з вітчизняною і зарубіжною літературою. На це й же час припадає і захоплення театром.
1851 - 1856 роки - навчався у Полтавській гімназії. На той час вона була однією з найкращих.
У 1858 році разом з Миколою Лисенком вступає до Харківського університету.
У 1860 році перевівся на фізико-математичний факультет Київського університету.
У 1861 році повертається у рідне село, щоб вступити у володіння батьківською спадщиною.
1862 рік - одружується із сестрою Миколи Лисенка - Софією.
1864 рік - повертається до Києва, навчається в університеті на юридичному факультеті. Створює гурток, силами якого, на вечорі пам"яті Шевченка, показують "Наталку-Полтавку"
1865 рік - закінчує Київський університет.
На період навчання припадають перші оригінальні вірші та переклади Старицького українською мовою творів Крилова, Пушкіна, Лєрмонтова, Міцкевича, Байрона, Гейне.
1871 рік - оселився у Києві і разом з Миколою Лисенком організовують "Товариство українських сценічних акторів". особливим успіхом користувалася музична комедія "Різдвяна ніч" - лібретто Старицького за Гоголем, музика М. Лисенка.
Старицький записував народні пісні, які потім видавав в обробці Миколи Лисенка, писав лібрето до Лисенкових опер («Гаркуша», «Чорноморці», «Тарас Бульба», «Утоплена»).
Під тиском імперської влади Старицький змушений був у 1878 році емігрувати на деякий час за кордон. Повернувся в Україну в 1880 році й знову розгорнув видавничу і театральну діяльність.
У 1883 році Михайло Старицький став керівником і режисером першої об’єднаної української професійної трупи. У 1883 та 1884 роках видавав український альманах “Рада” (вийшло два випуски). У 1885 році через низку причин залишив трупу корифеїв і заснував нову з молодих акторів. В 1895 році залишив театральну діяльність і цілком віддався літературній творчості.
Помер у Києві 27 квітня 1904 року, похований на Байковому кладовищі.
|
Немає коментарів:
Дописати коментар