Матері
Ти усіх святіша,
ненько!
Моя ти квіточко
біленька,
Моя любове, де
причал
Знайшли і радість,
і печаль.
Моя
маленька й неозора.
Моя
втіха. опора.
Моя
весела, сумна,
Моя
небесна, земна.
Моя стежина й
Батьківщина,
Моя, як білий світ
єдина,
Як білий світ,
Як білий квіт,
З якого створюється
світ.
О.
Головко.
Чи є на світі що
світліше,
Як мамині очі,
Що все зорять за
дітками
Вдень і серед ночі?
Чи
є в світі що миліше,
Як
мамині руки,
Що
працюють для дитини
Щиро,
без принуки?
Чи є в світі що
щиріше,
Як серденько мами,
Яке б’ється для
дитини
Днями і ночами?
Чи
є в сіті що дорожче,
Як
мама кохана,
Що
трудиться для дитини
До
ночі від рана?
І.
Дашкевич.
Вітер торкає віти,
І листя шумить,
шумить…
Мама живе на світі
Легше від того
жить.
Погляд
матусі – літо,
Усмішка
– день весни…
Вмиєшся
їхнім світлом
І
відчуття вини –
Тягар твоїх бід і
помилок
Їй до кінця нести.
Встигнуть в життя
б, не в споминах,
Припасти до рук:
«Прости…»
Вічна
моя любове,
Не
вберегла від бід,
Ще
найніжніше слово
Не
встигла сказать тобі.
А дні все хутчій до
вирію,
Не змогла їх
зупинить…
Мамо, що ж в серці
визріло?
Що тобі, рідна,
болить?
Ось
мої плечі. Руки –
Легше
удвох іти.
Мамо,
за дні розлуки,
За
думи гіркі прости!
Вітер торкає віти,
І листя шумить,
шумить…
Мама живе на світі,
Легше від того
жить.
Т.
Мельниченко
Я твій портрет
фіалками вберу –
Ти ж так любила
голубі фіалки.
Мене ти вчила
правді і добру,
Мене до праці ти
привчала зранку…
Я
доторкнусь до твого чола,
На
ньому зморшки – й ті такі ласкаві…
Ти
все дала
Й
нічого не взяла:
Ні
крихти хліба, ні спасибі навіть…
Все те, що мав, що
в мене є,
Що від людей, що
від землі святої,
Що радістю в рядках
моїх встає,
Передано в моє
життя тобою…
Дочку,
можливо матиму… Хто зна,
Про
що в гаю зозуля накувала…
О,
як я хочу, мамо, щоб вона
Твоє
велике, щедре серце мала!..
І.
Гнатюк
Матері
В хаті сонячний
промінь косо
На долівку ляга з
вікна…
Твої чорні шовкові
коси
Припорошила вже
сивина.
Легкі
зморшки обличчя вкрили –
Це
життя трудового плід.
Але
в кожному русі - сила.
В
очах юності видно слід.
Я таку тебе завжди
бачу,
Образ в серці такий
несу –
Материнську любов
гарячу
І твоєї душі красу.
Я
хотів би, як ти, прожити.
Щоб
не тліти, а завжди горіть,
Щоб
уміти. Як ти, любити.
Ненавидіть,
як ти, уміть.
В.
Симоненко
Пам’ятаймо, милі
діти,
Пам’ятаймо завжди з
вами,
Що для вас у всьому світі
Найдорожчі ваші
мами.
Пам’ятаймо діти
всюди
Вірну мамину науку…
У ясне життя і в
люди
Мама вас веде за
руку.
Б.
Олійник
Мати
Велике і прекрасне
слово Мати!
Від неї все на
світі! Навіть світ…
Ой як їй легко на
руках тримати
Дитину, як найвищий
заповіт.
Матусю,
мамо, люба наша ненько,
Тобі
на свято квіти ми несем.
Ти
наше сонце, матінко рідненька,
Ти
над усе для нас, ти над усе.
Нехай світанок
березневим святом
Над цілим світом
задано цвіте.
Хай сяє сонцем в
серці слово Мати
Таке незгасне,
вічне і святе.
М.
Сіренко
Ми матір називаємо
Святою,
Тому, що в неї
серце золоте.
І сповнена великої
любові
Упевнено в світ
правди нас веде.
Ми
Матір називаємо Святою,
Тому
що лиш добро несе у світ,
Тому
що захищає нас від болю,
Усе
життя нам дивиться услід.
Лиш мати відчува
безмежний всесвіт,
Тримаючи малятко на
руках.
Лиш Мати віддає
дитині душу,
Благословенне ім’я
це в віках!
Непийпиво
Наталія
