Мета:
формувати в учнів переконання. Що любов до Матері та Вітчизни – одна з основних
ідей педагогіки, утверджувати високі норми народної моралі, національну
свідомість, заохочувати дітей відновлювати кращі традиції українців у власному
житті.
Обладнання:
вишиті рушники, ікона Богоматері, фотографії мами, бабусі.
Висловлювання видатних людей:
ü «Серце матері - безодня, на глибині якої завжди знайдете
прощення» (Оноре де Бальзак).
ü «Мати – єдине божество, котре не знає
невіруючих» ( В. Сухомлинський).
ü «Ніхто не може зрозуміти дитину так
правильно і так неправильно, як його мати» ( Н. Дуглас).
Заповідь: «Шануй батька свого і матір свою,
щоб довшими дні твої були на землі».
Вступне слово вчителя.
Є в світі одне слово, перед яким усі народи низько схиляють
голови. Це слово – Мати. Це перше слово, яке з радістю та усмішкою вимовляє
дитина. Коротке це слово – мама, але які надлюдські глибини скарбів містить
воно в собі. Ціле її життя з серця б’є великим невичерпним джерелом безкорисна
любов до своїх дітей, ціле її життя – це терпіння, безмежна самопожертва,
пробачення провин. З добра і любові створили Матір.
У травні, коли прокинеться від сну природа, коли задзвенить у
блакиті пташиний спів, коли травою і квітами замаїться земля, теплий весняний
вітер принесе до нас свято Матері. Друга неділя травня повинна стати великим
днем у кожній родині, в кожній громаді, у малому селі і великому місті.
Прийшло це свято в Україну із США. Американка Анна Джарвіс була
засновницею цього свята. 9 травня 1905 року вона втратила свою матір. Ця подія
глибоко вразила доньку, вона покинула роботу та провела два роки в великій
жалобі. Тоді і зародилася в неї думка: присвятити один день у році для матерів
усього світу. Вона писала листи сотні, тисячі листів – до газет, до
законодавців, губернаторів, президентів. І, нарешті, в квітні 1910 року
губернатор Західної Вірджинії прокламацію про установлення Дня Матері. Його
приклад наслідували й інші штати Америки. В 1914 році президент Т. В. Вільсон
підписав резолюцію Конгресу, якою оголошено День Матері обов’язковим для цілої
держави. Незабаром 43 країни світу приєдналися до цього дня.
У 1929 році Союз українок Галичини звернувся до громади з
пропозицією про відзначення цього свята на наших землях. Пропозиція була
підтримана, і 10 років святкували День Матері на Галичині. Його заборонили з
приходом Червоної Армії у вересні 1939 року. Натомість більше 50-ти років ми
відзначали Міжнародний жіночий день - 8
Березня, який впровадила Клара Цеткін. Звичайно, поганого в тому нічого немає,
але, відроджуючи нашу культуру, звичаї і традиції ми повинні повернути і свято
Матері, яке відзначає весь світ. Його першооснова значно глибша за Міжнародний
жіночий день, адже воно пропонує вшанувати Матір у трьох найбільших іпостасях:
Матір-Богородиця. Матір-Жінка, Матір-Україна. Тому свято Матір має подвійний
характер: родинний і громадський. У родинному колі діти готували для мам
подарунки, приємні дійства і – найголовніше – намагалися бути прикладом чемності
і послушенства. Дорослі члени сім’ї виконували за маму всю роботу, прагнули,
щоб мама хоч один день у році відпочила.
На початку століття церковна громада називала травень місяцем
Матері Божої. Дорослі і діти несли до каплиць, церков, образів і фігур квіти,
співали пісень, славили ту земну жінку, що привела на світ Сина Божого. А в
другу неділю травня в церквах відбувалися святкові богослужіння за здоров’я
матерів. З нетерпінням чекали цього дня діти, вони вчили молитви, пісні,
присвячені Богоматері, зверталися до Пречистої словами поширених тоді поезій.
О свята ненько, чиста
леліє,
В тобі спасіння, наша надіє!
Охороняй нас від зла, маленьких,
Пригорни в ласці душі чистенькі.
Отже, проведення своїх свят тільки возвеличить жінку, адже
вона заслуговує на вшанування значно частіше, ніж двічі на рік.
Пісня «Пісня про рушник».
На сцену виходять ведучі – хлопчик і дівчинка в українському вбранні.
Ведучий.
Гей, заграйте гори, зашуміть діброви,
Приберіться ниви, красно та багато, -
Зажурчіть потоки, заведіть розмови
Про святочну днину, про велике свято!
Заспівайте гучно в тихім гаю, птиці,
Гомоніть з вітрами, польовії квіти,
Задзвоніть, дзвіночки, рожі, всі косиці,
Заспівайте хором, українські діти!.
Ведуча.
А кому ж то грати та кому співати?
Знає те дівоче чистеє серденько:
Нині твоє свято, наша рідна мати,
Будь благословенна,
Українська ненько.
Ти прийми в цю днину щирі привітання, -
Най Бог дасть потіхи з нас тобі діждати,
Най тобі й Вкраїні служать твої діти,
Будь благословенна,
Українська мати!
Ведучий.
Шановні друзі, гості, запрошуємо вас подивитися урочисте
свято. Ліричним заспівом до нього є слова Т. Г. Шевченка «бо хто матір забуває,
того Бог карає».
Ведуча.
Звідки починається дорога в життя? З батьківського дому.
1-й учень.
Мабуть, для кожного з нас немає нічого ріднішого, як його
дім. Тут ми вперше відчули любов батьків своїх і самі полюбили їх. Сюди ми
повертаємося з далеких і близьких доріг, несемо свої радощі, сумніви і печалі.
Рідна хата – лагідна і тепла пристань для наших душ.
2-а учениця.
У народній легенді про те, як з’явилася перша хата,
говориться, що колись Янгол прорубав вікна та затяг їх риб’ячим міхуром, а
жінка з дітьми стали прибирати та тішитися, що мають таку гарну та світлу
оселю, Янгол замилувався ними та й залишився назавжди стояти при віконці. Тому,
повчає легенда, боронь Боже – плювати у вікно! А ще не можна в хаті лаятися,
сваритися, битися, бо Янгол плакати буде
- він же залишився, щоб милуватися ними. А яке ж милування з лайки та
бійки. Так учить народна мудрість: кожен повинен намагатися зробити свій дім не
просто сяким-таким пристановищем, а саме родинним вогнищем, де відігрівається
душа, панує атмосфера любові й доброти.
Ведучий.
Чим осяяна життєва стежина?
3-й учень.
Маминою усмішкою,
Її ласкавими очима,
Лагідним голосом,
Теплими руками.
4-а учениця.
Перші кроки маленької людини, її перше слово
освячене материнською Любов’ю. Хто схиляється над колискою низенько? Чиї очі
святяться добротою і ніжністю? Мамині..
Ведуча.
Хто з тривогою думає про наше майбутнє? Мама..
Ведучий.
Кого нам не вистачає у скрутну хвилину нашого життя? З ким ми
хочемо ділити свої радощі і горе? Хто нам завжди допоможе? Мама..
Ведуча.
Хто свої сили і здоров’я поклав на виховання своєї дитини?
Пісня про маму.
5-а учениця.
Мати, матінко, матуся,
Мама, мамочка, мамуся
Називаю тебе я,
Рідна ненечко моя!
6-а учениця.
Підняли мене з колиски
Ніжні руки мами
Берегли від горя – лиха,
Днями і ночами.
Вчили на землі стояти
І ходити вчили,
А, коли бувало важко,
Додавали сили.
Працьовиті і невтомні,
Ласкою зігріті,
Руки мамині для мене
Найсвятіші в світі.
7-й учень.
Чи є в світі щось світліше,
Як мамині очі,
Що все зорять за дітками.
Як вдень так і вночі.
Чи є в світі щось щиріше,
Як серденько мами,
Яке б’ється для дитини
Днями і ночами
Чи є в світі щось дорожче,
Як мама кохана,
Що трудиться для дитини
Від ночі до рання.
8-а учениця.
Ти всіх святіша, ненько,
Моя ти квіточко біленька,
Моя любове, де причал
Знайшли і радість, і печаль.
Моя маленька, неозора,
Моя і втіха, і опора,
Моя весела і сумна,
Моя небесна і земна.
Ведучий.
Мама… це перше слово, яке з радісною усмішкою вимовляє
дитина. Мама – це слово, яке найчастіше повторює людина в хвилину страждання і
горя. І кожен несе в серці любов. Кожен скаже: «Найкраща мама – моя мама».
9-а учениця.
Снилось мені ясне сонце,
Що в хаті світило, -
А то мені так моя мама
Дивилася мило.
Приснився мені легкий вітрик,
Що пестив волосся, -
А то мені моя мама
Гладила волосся.
Снилась мені ягідочка,
Як мед солоденька, -
А то мене цілувала
Мама дорогенька.
Снились мені Ангелки, що в рай мене несли, -
А то мене руки мами до
серця притисли.
10-й учень.
Є чимало мам на світі
Мами добрі, мами світлі.
Та одна є наймиліша.
Хто така? Скажу вам я –
Рідна матінка моя.
11-а учениця.
Можна у світі чимало зробити:
Перетворити зиму на літо,
Можна моря й океани здолати,
Гору найвищу штурмом узяти,
Можна, пройти крізь пустелі і хащі…
Тільки від мами не можна нізащо.
Бо найдорожче стоїть за словами:
В світі усе починається з мами!
12-й учень.
Ми тебе, матусю, всі щиро кохаєм.
Много літ щасливо прожити бажаєм,
Ти завжди ласкаво до нас посміхалась.
Сама не доїдала – нас нагодувала.
13-а учениця.
Найкращі дні для наших матерів,
Це дні, коли щасливі їхні діти.
Від нас залежить, скільки днів таких
Ми можемо для матері зробити.
Даруймо ж радість нашим матерям,
Бо їм турбот і горя вистачає.
14-й учень.
Побажаєм вам 100 років жити
Без горя, сліз і без журби.
Хай з вами буде щастя і здоров’я
На многі літа, назавжди.
15-а учениця.
Хай в житті всім радість буде –
Процвітайте, як той цвіт.
Дай же. Боже, нашим ненькам
Много добрих, щасних літ.
Пісня «Мамина черешня».
Ведуча.
Щоб роду не було переводу, він має жити багато літ. Треба
берегти коріння роду, рід. Хто ж його береже? Головною берегинею родини завжди
була мати. Її святою називали. Тарас Шевченко писав:
«У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.»
І я не знаю інших рядків, у яки з таким благоговінням було б
сказано про материнство.
Ведучий.
Болить душа поета за скривджених матерів. Немає у світовій
літературі іншого поета, який би так ніжно, з любов’ю оспівав у своїй творчості
жінку – матір цієї землі, продовжувачку роду. Його невмируще:
І на оновленій землі…
Врага не буде супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі, - стало святим ідеалом.
Ведуча.
Т. Г. Шевченко бачив у жінці духовну красу, обожнював
материнство, уславлював вірність, щирість, але не прощав аморальності,
жорстокості:
… Не дуріте самі себе,
Учітеся, читайте,
І чужому научайтесь,
І свого не цурайтесь,
Бо хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Чужі люди проганяють,
І немає злому
На всій землі безконечній
веселого дому.
Ведучий.
Поет, звертаючись до майбутніх поколінь, вірить, що тільки в
любові до всього рідного може оновитись життя.
Ведуча.
Мати народжувала дитину, співала їй, вчила добра і любові.
(На сцену виходить
дівчина в українському вбранні, з хустиною на голові. До неї вибігають дві
дівчинки).
Дівчатка.
Мамо, розкажіть казку, будь ласка, ну розкажіть.
Мати.
Добре дітки, сідайте та слухайте. Сьогодні я вам розповім
«Легенду» М. Вороного.
Дівчину вродливу юнак покохав,
Дорожче від неї у світі не мав
І клявся, божився, що любить її
Над сонце, над місяць, над зорі ясні.
«Тебе я кохаю. За тебе умру…
Віддам за кохання і неньку стару!»
Та мила його не боялась гріха:
Була як гадюка зрадлива, лиха.
Всміхнулась лукаво і каже йому:
«Не вірю, козаче, коханню твому.
Як справді кохаєш, як вірний єси,
Мені серце неньки живе принеси.»
Юнак мов стерявся: не їв і не спав,
Три дні і три ночі він десь пропадав
І стався опівночі лютий злочин:
Мов кат, витяг серце у матері син…
І знову до милої з серцем в руках,
Побіг, і скажений гонив його жах.
Ось-ось добігає, не чуючи ніг…
Та раптом спіткнувся і впав на поріг.
І серденько неньчине кров’ю стекло,
І ніжно від жалю воно прорекло…
Востаннє озвалось до сина в ту мить:
«Мій любий, ти впав… Чи тебе не болить?»
І тільки тоді юнак зрозумів,
Хто його по-справжньому любив…
Ведучий.
Любов до рідного краю, мови, починається з колиски, з маминої
пісні. Народні колискові пісні зачаровують ніжністю і простотою. У них –
материнська ласка і любов, світ добра, краси і справедливості. Раніше дітей
гойдали в колисках, зроблених з лози. В Україні існував звичай: коли дитина
виростала, колиску берегли, поки в цій оселі жили люди. Колиску робили з клена,
осики, калини, для неї вибирали м’яке, співуче дерево.
Ведуча.
Колискова пісня… Скільки їх створив народ! Лагідний материн
спів засівав дитячу душу любов’ю до людей, до всього живого.
Під цей спів виростали поети і композитори, майбутні
хлібороби і захисники рідної землі, космонавти, вчені й просто мудрі люди, адже
її мелодії, виховують доброту, чуйність, милосердя.
1-а дівчинка.
Травню ласкавий,
Маю-розмаю,
Шовкові трави
Стели нам у гаю.
2-а дівчинка.
Стели нам трави,
Розсій квіточки,
Щоб їх ми мали
На два віночки.
1-а дівчинка.
Один віночок –
Гарно прибрати
Той образочок,
Де Божа Мати.
2-а дівчинка.
Другий рясненький,
Квіток багато,
Для матусеньки
На її свято.
Діалог матері і доні.
1-а дівчинка
Скажи, матусенько, мені,
За що мене ти так кохаєш?
Ти бережеш мене у сні
І вдень мене все доглядаєш.
Мама.
Люблю тебе, бо чемна ти,
Бо слухаєш мене ти завжди
І любиш рано в школу йти.
Люблю тому,
Що ти весела,
Мов ластів яточко чарівне,
Але скажи мені, маленька, -
Чому так любиш ти мене?
2-а дівчинка.
За твою працю тебе люблю я,
За те, що ти так дуже дбаєш,
Щоб жила в щасті завжди я.
Та ти не раз не спиш у
нічку,
Як захворію я коли,
Не раз твої молитви
За мене в небо попливли.
Дівчата (разом).
За все тебе я люблю, нене,
Люблю матусю я свою
І я сказати не умію,
Як я тебе люблю, люблю.
Ведуча.
До вашої уваги сатиричний вірш С. Олійника «Синок математик»
Учень.
До батьків, до Яблунева,
В рідну хату і садок
З політехніки зі Львова
Гостювать прибув синок.
На обід прибув, до речі.
)Стіл накрили в акурат!)
Мати вийняла із печі
Двоє смажених курчат.
Батько всім налив чарчини,
Більшу, звісно, дав синку.
_ А яку науку, сину,
Ти вивчаєш там? Яку?
Син підняв до стелі руку:
-Мудрість, тату! Висота!
Не збагнуть вам ту науку,
Ви ж, пробачте… Темнота!
Ось курчата ці: фактично
Двійко тут, хоч як бери.
А візьми математично,
Помудруй – і вийде три!
-Не мели дурницю, синку!...
(І як видно, розізлив) –
Той схопивсь – одну хвилинку! –
Щось помножив, поділив…
-Ось вам, - каже, - рівно троє,
Доказ точний і ясний!...
І промовив до старої
Сивий батько мовчазний:
-Якщо так виходить в Петі,-
Будуть двоє ці для нас,
Він хай їсть оте вже третє!
Всім по одному якраз.
Ведучий.
Так, справді. Є такі діти в матерів. Нічого не вміють робити,
не допомагають їм. А мати завжди терпить, мовчить і виконує усю роботу сама.
Тож давайте будемо кращими донями й синами і не будемо завдавати прикрощів
своїм матерям.
1-а учениця.
Ой маю я три матері;
Та всі три хороші, -
Три матері, три квіточки.
Три краснії рожі!
Перша мати – Непорочна,
Як лілея біла,
Із дитятком – немовлятком,
Пречистая Діва.
Друга мати – це найкраща
В світі Україна.
Третя мати – що ж про неї
Гарного сказати7
Це ласкава, люба, мила.
Рідна моя мати.
Ой маю я три матері,
Та всі три хороші, -
Три матері, три квіточки.
Три краснії рожі!.
2-й учень.
Є у кожної дитини матінка єдина:
Та, що любить нас і дбає, розуму навчає.
Є у кожної дитини, навіть сиротини
Наша мати солов’їна – рідна Україна.
3-я учениця.
А чуєш, як в грудях у нас б’ється серденько?
Бо серце дала нам також наша ненька.
Я знаю, тим серцем ми маємо жити
І бога, і маму, і край свій любити.
4-й учень.
Гарна ти, матусю! Добра, люба, щира.
Ти мене ще змалку звичаю навчила.
І щодня навчаєш як любить родину,
Мову нашу гарну і рідну Україну.
5-а учениця.
Україно – мамо, сестро, жінко,
В’ється блискавицею твій стан.
Ти ж бо, Україно, українко,
Склала серденьком свої уста.
Ти ж бо українка, Україно,
Стрічкою в косах твоїх – Дніпро,
Ти моє безсмертя солов’їне,
Плоть моя калинова і кров.
Україно – жінко, мамо, сестро!...
Сонце, мов дитя біля грудей –
Ти несеш і завжди будеш нести,
Вірячи у свій грядущий день.
Україно – жінко, сестро, мамо
У блакитному вінку небес,
Так, як сина, обійми руками,
Так, як матір, обійму тебе.
Ти ж бо українка, Україно,
Як твої лелеки й журавлі,
У твоїх очах співа барвінок,
І калини гілка на чолі…
Ведуча.
Мати і дитя – найпрекрасніший образ із людської скарбниці.
Народні легенди, балади розповідають про матір, яка, не задумуючись, віддає
своє життя за щастя дитини. Народні перекази з великою симпатією розповідають
про Богородицю, співчуваючи мукам матері, яка втратила сина. Згідно з цими
переказами вся навколишня природа прагне допомогти матері: дерева укривають її
з немовлям від погані, пташата допомагають сушити випрані ризи, відносячи їх на
небо, скидають по сірячку, щоб вимостити ясла новонародженому Христу. Ластівка
перешкоджає чоловікам, які забирають хреста, на якому має бути розіп’ятий
Христос, крадучи у них цвяхи. За це Бог довіку благословив ластівку, і живе
вона поміж людьми, а розоряти її гнізда – великий гріх.
Ведучий.
З прадавніх часів в усіх народів існував культ Матері.
Особливим епітетом оповитий цей культ у християнстві. Образ божої Матері ніби
ввібрав у себе всі радощі і трагедії, всі втіхи і болі материнства, став
прикладом материнської вірності й самозреченості тієї сили духу, яку у важку
годину може явити лише материнське серце. А водночас став покровом материнства
й дитинства, символом надії на добро і щастя.
7-а учениця.
Молитва за маму.
Є у мене найкраща у світі матуся,
За неї до тебе Пречиста, молюся.
Молюся устами ,молюся серденьком
До тебе, небесна Ісусова ненько.
Благаю у тебе дрібними сльозами
Опіки та ласки для любої мами.
Пошли їй не скарби, а щастя і долю,
Щоб дні їй минали без смутку і болю.
Рятуй від недуги, матусеньку милу,
Даруй їй здоров’я, рукам надай силу.
Щоб нами раділа, пишалась усюди,
За це я складаю в
молитві долоні
До тебе, царице на сонячнім троні.
Ведучий.
Мама! В цьому слові, в цьому призначенні жінки природа
втілила найвищий свій ідеал. Любов до матері вся з тривог, сподівань і
безоглядного жертвування собою. Осяяне цією чистотою і щирою любов’ю, омріяне
нею наше дитинство. До матері на пораду йдуть дорослі і малі. Мати ніколи не
злукавить. Мати ніколи не скривдить і завжди захистить. Осиротів би людський
світ без матерів. Бережіть їх. Ніколи не легковажте їхньою любов’ю.
8-й учень.
Величаєм тебе, мамо,
В цю святочну днину
За твій труд і за старання,
Пильні без упину.
9 – а учениця.
За все найкраще у житті,
За ваші руки золоті,
За ваші лагідні серця –
Ми всі вам вдячні без кінця!.
10-й учень.
Поцілунками вітаймо.
«Многая літа» заспіваймо!
Киньмо квіти їм під ноги,
Щастя попросімо у Бога.
11-а учениця.
Хай в житті вам радість буде,
Процвітайте, як той цвіт!.
Дай же, Боже, нашим ненькам
Многих, щасних літ!.
(Звучить пісня А. Малишка «Пісня про рушник». Діти дарують
мамам квіти.)
12-й учень.
Пам’ятаймо, милі діти.
Пам’ятаймо завжди з вами,
Що для нас в усьому світі
Найдорожчі – наші мами!
Нам – маленьким і дорослим –
Все дають вони з любою:
Ніжне серце, світлий розум,
Силу нашому здоров’ю.
13-а учениця.
Найдорожчі мамі діти,
Дітям мама їх – так само.
Треба вчитись і робити
Так, щоб радувати маму!
Пам’ятайте, діти, всюди
Вірну мамину науку.
У ясне життя і в люди
Мама вас веде за руку!.
14-й учень.
А як вивчитесь з літами,
Вдячні мамі за турботу.
І поїдете від мами
В інший край десь на
роботу, -
Хай усі запам’ятають:
І листи, і телеграми
Шліть туди, де їх чекають.
Виглядають ваші мами!
15-а учениця.
Любове рідна, ми від роду
Твоїм запалені вогнем
І материнську чисту
вроду,
Озорену прийдешнім днем,
В серцях до скону пронесемо,
Щоб у віках жило крилате.
Благословенне слово – Мати.
Ведуча.
Дорогі діти, пам’ятайте, що матері ні купити, ні заслужити.
Тож бережіть своїх матерів, шануйте їх. Знайте, що ранню старість і хвороби
приносить не стільки праця, як сердечні рани, хвилювання і переживання.
Ведучий.
Ваше недобре слово, негідна поведінка – це рана
на ніжній материнській душі. Мама все вибачить, все переживе:
і образи, і біль, і горе, - але рана на материнському серці гоїться дуже довго.
Ведуча.
Пройдуть роки, ви виростете, розлетитесь із рідного гнізда.
Та де б ви не були, завжди пам’ятайте про місце, де ви народились, виросли, про
найдорожчу в світі людину, яка чекає на вас і вдень і вночі – рідну матір.
Звучить пісня «Чорнобривці».
