вівторок, 14 лютого 2017 р.

Вікторина "Чи знаємо ми Михайла Старицького"

1. Коли народився Михайло Старицький? (14 грудня 1840 року)
2. Яка назва рідного села письменника? (Кліщинці)
3. В якій області народився Михайло Петрович? (Черкаська)
4. Ким був батько письменника? (Відставний ротмістр)
5. Як звали маму Михайла Петровича? (Анастасія)
6. З якої відомої родини походила мати письменника? (Лисенків).
7. Де виховувався майбутній письменник після смерті батьків? (У родині дядька)
8. У якій гімназії навчався Михайло? (Полтавській)
9. У яких університетах навчався письменник? (Харківський, Київський)
10. Як звали дружину Михайла Петровича? (Софія)
11. У якому році письменник був змушений виїхати за кордон? (1878)
12. Який альманах видавав письменник у 18883 та 1884 роках? ("Рада")
13. Яке товариство організував Михайло Петрович разом із Миколою Лисенком? ("Товариство українських сценічних акторів")
14. Коли помер письменник? ( 27 квітня 1907 року)

понеділок, 13 лютого 2017 р.

Михайло Петрович Старицький

Михайло Петрович Старицький (2 (14) грудня 1840, Кліщинці — 14 (27) квітня 1904, Київ) – український письменник (поет, драматург, прозаїк), театральний і культурний діяч.
Народився 2 грудня 1840 року в с. Кліщинці Золотоніського повіту на Полтавщині, тепер це Черкаська область. Дитинство провів серед мальовничої природи.  Батько був відставним ротмістром. Помер, коли Михайлові було лишень 8 років. Мати- Анастасія Захарівна - померла, коли майбутньому письменнику було 12 років. Походила вона з родини Лисенків. Після того, як не стало батьків, Михайло виховувався у родині дядька - Віталія Романовича Лисенка - батька Миколи Лисенка - який був людиною дуже освіченою. Це дало перші імпульси до формування його світогляду. Саме у дядька Михайло слухав українські пісні, думи, заборонені вірші Т. Г. Шевченка. Він не тільки прилучився до музичної культури, але й мав змогу ознайомитися з вітчизняною і зарубіжною літературою. На це й же час припадає і захоплення театром.
1851 - 1856 роки - навчався у Полтавській гімназії. На той час вона була однією з найкращих.
У 1858 році разом з Миколою Лисенком вступає до Харківського університету.
У 1860 році перевівся на фізико-математичний факультет Київського університету.
У 1861 році повертається у рідне село, щоб вступити у володіння батьківською спадщиною. 
1862 рік - одружується із сестрою Миколи Лисенка - Софією.
1864 рік - повертається до Києва, навчається в університеті на юридичному факультеті. Створює гурток, силами якого, на вечорі пам"яті Шевченка, показують "Наталку-Полтавку"
1865 рік - закінчує Київський університет.
На період навчання припадають перші оригінальні вірші та переклади Старицького українською мовою творів Крилова, Пушкіна, Лєрмонтова, Міцкевича, Байрона, Гейне.
1871 рік - оселився у Києві і разом з Миколою Лисенком організовують "Товариство українських сценічних акторів". особливим успіхом користувалася музична комедія "Різдвяна ніч" - лібретто Старицького за Гоголем, музика М. Лисенка.
Старицький записував народні пісні, які потім видавав в обробці Миколи Лисенка, писав лібрето до Лисенкових опер («Гаркуша», «Чорноморці», «Тарас Бульба», «Утоплена»).
Під тиском імперської влади Старицький змушений був у 1878 році емігрувати на деякий час за кордон. Повернувся в Україну в 1880 році й знову розгорнув видавничу і театральну діяльність.
У 1883 році Михайло Старицький став керівником і режисером першої об’єднаної української професійної трупи. У 1883 та 1884 роках видавав український альманах “Рада” (вийшло два випуски). У 1885 році через низку причин залишив трупу корифеїв і заснував нову з молодих акторів. В 1895 році залишив театральну діяльність і цілком віддався літературній творчості.
Помер у Києві 27 квітня 1904 року, похований на Байковому кладовищі.

середа, 7 грудня 2016 р.

Морфологічні розбори частин мови

Іменник
1.     Початкова форма.
2.     На яке питання відповідає в реченні.
3.     Істота чи неістота.
4.     Власна чи загальна назва.
5.     Конкретне чи абстрактне значення, збірне, речовинне.
6.     Рід, число, відмінок, відміна, група (тверда, м’яка, мішана).
7.     Спосіб творення (якщо це похідне слово).
8.     Правопис.
9.     Синтаксична роль у реченні.
Прикметник
1.     Початкова форма.
2.     На яке питання відповідає в реченні.
3.     Розряд за значенням: якісний, відносний чи присвійний.
4.     Форма: повна чи коротка.
5.     Для якісних – ступінь порівняння.
6.     Група: тверда або м’яка.
7.     Рід, число, відмінок.
8.     Спосіб творення, якщо слово похідне.
9.     Особливості правопису.
10.   Синтаксична роль у реченні.
Числівник
1.     Початкова форма.
2.     На яке питання відповідає в реченні.
3.     Розряд за значенням: кількісний (дробовий, збірний), порядковий.
4.     Група за будовою: простий, складний чи складений.
5.     Рід, число (якщо є), відмінок.
6.     Спосіб творення, якщо слово похідне.
7.     Правопис.
8.     Синтаксична роль у реченні.
Займенник
1.     Початкова форма.
2.     На яке питання відповідає
3.     Розряд за значенням: особовий, зворотний, присвійний, вказівний, означальний, питальний, відносний, неозначений, заперечний.
4.     Рід, число, відмінок.
5.     Спосіб творення.
6.     Синтаксична роль.
Дієслово
1.     Початкова форма.
2.     На яке питання відповідає.
3.     Дієслівна форма: інфінітив, особова форма, родова, безособові дієслова, дієслова на –но, -то, дієприкметник, дієприслівник.
4.     Перехідне чи неперехідне.
5.     Вид.
6.     Спосіб: дійсний, умовний, наказовий.
7.     Час, проста чи складена форма.
8.     Якщо теперішній чи майбутній час, визначити особу та число.
9.     Якщо минулий час, умовний спосіб, то треба визначити рід в однині.
10.   Дієвідміна.
11.   Якщо дієприкметник, то назвати такі ознаки: активний чи пасивний, час, вид, рід, число, відмінок.
12.   Якщо дієприслівник, то назвати такі граматичні ознаки: час, вид.
13.   Особливості творення.
14.   Правопис.
15.   Синтаксична роль.
Прислівник
1.     На яке питання відповідає.
2.     Розряд за значенням: означальний, обставинний (місця, часу…).
3.     Для якісно-означальних – ступінь порівняння.
4.     Спосіб творення, від якої частини мови утворений.
5.     Правопис.
6.     Синтаксична роль.
Прийменник
1.     Службова частина мови.
2.     Група за походженням: первинний, вторинний.
3.     Група за будовою: простий, складний, складений.
4.     З якою відмінковою формою вживається.
Сполучник
1.     Службова частина мови.
2.     Розряд: сурядний, підрядний.
3.     За вживанням: одиничний, парний, повторюваний.
4.     Група за будовою: простий, складний, складений.
5.     Правопис.
6.     Синтаксична роль.
Частка
1.     Службова частина мови.
2.     Група за значенням і вживанням.
Вигук
1.     Окрема частина мови, що виражає емоції. Волевиявлення, звукові реакції мовця, етикет.
2.     Розряд за значенням: емоційний, спонукальний, звуконаслідування, звертання до тварин, мовний етикет.
3.     Роль у реченні, розділові знаки при вигуку.


Прислів′я та приказки про пісню

·         Пісня складами славна.
·         Він стільки пісень знає, що й на воловій шкурі не списав би.
·         Всяка пташка свої пісні співає.
·         Яка пташка, така й пісня.
·         Де праця, там і пісня.
·         З пісні й казки слова не викидають.
·         З моря води не вилити, а з пісні слова не викинути.
·         Легше тобі на душі стане, як пісня до твого серця загляне.
·         Може, він таку пісню знає, що якби заспівав, то й волос би зав'яв.
·         Найдорожча пісня, з якою мати мене колисала.
·         Не все тому правда, що в пісні співають.
·         Пісенька солодка — коротка.
·         Пісня гуртова, а за тютюн вибачай.
·         Хоч нові птахи, та старі пісні.
·         Солов'їними піснями ситий не будеш.
·         Швидко пісня співається, та не швидко складається.
·         Як з такою піснею, то ліпше без неї.
·         Без голосу не співець, без грошей не купець.
·         Болить горло співати дармо.
·         Гарно ти співаєш, та слухати не хочеться.
·         Де нема співця, послухаєш горобця.
·         Як уміє, так і піє.
·         Кому добре, той співає, кому зле, той плаче.
·         Співаєш добре, а перестанеш — ще краще.
·         Хто співає, той журбу проганяє.
·         Як заспіває, то аж плакати смачно.
·         Як погано співати, краще добре свистати.
 

Прислів′я та приказки про старість та життєвий досвід

·         Згадала стара, як молодою була.
·         Ліпша старого рада, як молодого робота.
·         Молода була — дурна була, стара стала — дурніша стала.
·         Не лай старого — сам старим будеш.
·         Ненадовго старий жениться.
·         Не питай старого, а питай бувалого.
·         Поважай старих, бо й сам старим будеш.
·         Сів старий, зажурився, а далі встав, підголився.
·         Слухай старих людей, то й чужого розуму наберешся,й свого не загубиш.
·         Сонце заходить — старим радість.
·         Старе скаже на глум, а ти бери на ум.
·         Старе, як мале: що побачить, того й просить.
·         Що старе, що мале, що дурне.
·         Старий, старий, але ярий.
·         Старий, а розуму за дитину не має.
·         Старий, а як скаже та прикаже, то й молодий не справиться.
·         Старий багато знає, а ще більше забув.
·         Старий кінь борозни не псує, та й глибоко не оре.
·         Старий ворон пусто не кряче.
·         Старий говорить, говорить, та й направду виходить.
·         Старий кіт, а масло любить.
·         Старий не той, що багато літ має, а той, хто здоров'я шукає.
·         Старий про старе й думає.
·         Старий стару хвалить, що добрий борщ зварить, а молодий свою гудить: що не зварить, то спаскудить.
·         Старий хоче спати, а молодий гуляти.
·         Старі крутяться, а молоді учаться.
·         Старого горобця на полову не зловиш.
·         Старого вчити — що мертвого лічити.
·         Старого дерева не випрямиш.
·         Старого чоловіка для поради держи.
·         Старому женитися і ніч коротка.
·         Старому брехати — не ціпом махати.
·         Старому подушечки, а молодому ігрушечки.
·         Старому піч, як малому колиска.
·         Старому та хворому годи завше, як малому.
·         Сядьмо, старий, в парі, щоб гречка родила.
·         Такий старий, що пам'ятає, як його батька хрестили.
·         У старого голова, як решето: багато було, та висіялося,
·         У старого жінка молода — велика біда.
·         Чим старіший, тим мудріший, чим молодший, тим дорожчий.
·         «Чого чорт мудрий?» — «Бо старий!»
·         Шануй старих — молоді тебе пошанують.
·         Шукай правди у старих, а сили у молодих.
·         Як єсть старий куст, так і двір не пуст, а як єсть старі люди, так і всього прибуде.
·         І чорт на старість у монахи пішов.
·         Не роками старість гарна, а ділами.
·         Слухай, слухай та на вус мотай, а під старість як знахідка буде.
·         Старість іде і хвороби веде.
·         Старість — не радість, горб — не користь.
·         Старість не прийде з добром: коли не з кашлем, то з горбом.
·         Від гніву старієш, від сміху молодієш.
·         Незчувся, коли й постарівся.
·         Старять годи і тяжкі пригоди.
·         Тримайся того порога, перед котрим зістарівся.
·         Цікаві скоро старіються.
·         Якби знову на світ народитися, знав би, як не старітися.
·         Сиве волосся — ласка молода.
·         Сивина в голову — біс у ребро.
·         Сивина в бороду — розум в голову.
·         Хто сивий — не конче мудрий, а лише старий.
·         Волос сивіє, а голова шаліє.
·         Не будь цікавим, бо швидко посивієш.
·         Як голова сивіє, то чоловік мудріє.
·         Три дні до смерті, та ніяк не доживеш.
·         І не мірошникує, а голова борошном припала.
·         Зігнувся в три погибелі.
·         Добрі зуби, що кисіль їдять.
·         Куди йому кисіль їсти, коли він кваші не вкусить.
·         Тоді дали хліба, як зубів не стало.
·         Не в час даєш хліба густо, коли зубів у губі пусто.
·         Був кінь, та з'їздився.
·         Кисіль зубів не псує.
·         Коли зубів не маю, тоді горіхи принесли.
·         Вже мені вдолину йде, а тобі вгору.
·         Як мале падає, бог перину підставляє, а старе падає,
·         чорт борону підставляє.
·         До пори збан воду носить.
·         До пори збан воду носить, прийде пора — заголосить.
·         Доки здоров'я служить, то чоловік не тужить.
·         Без здоров'я нема щастя.
·         Без здоров'я ніщо чоловікові не миле.
·         Бережи і шануй честь змолоду, а здоров'я — під старість.
·         Бережи одежу знову, а здоров'я змолоду.
·         Було б здоров'я, а все інше наживем
·         Було б здоров'я, а все інше купимо (сучасна варінт)
·         Вартість здоров'я знає лише той, хто його втратив.
·         Весела думка — половина здоров'я.
·         Веселий сміх — здоров'я.
·         Все можна купити, тільки здоров'я ні.
·         Глянь на вид і про здоров'я не питай.
·         Горе стихає, а здоров'я зникає — і радість минає.
·         Держи голову в холоді, а живіт в голоді — будеш здоров.
·         Добре здоровому вчити хворого.
·         Здоровий злидар щасливіший від хворого багача.
·         Здоровий хворого не розуміє.
·         Здоровий, як циганова коняка: день біжить, а три лежить.
·         Здоровому все на здоров'я йде.
·         Здоровому здається, що ніколи не захворіє.
·         Розпутне життя в молодості приносить хворобу на старості.
·         Яка молодість, така й старість.
·         Інший молод роками, та старий ділами.
·         Коли молод бував, під колінця голубця вибивав, а як стар став, всього того перестав.
·         Молоде пиво шумить.
·         Молода кров кипить.
·         Молода, як горіх, так і проситься на гріх.
·         Молоде — золоте, а як ляже спати, то не може встати.
·         Молоде на всі сторони гнеться.
·         Молоде орля, та вище старого літає.
·         Молодий місяць не всю ніч світить.
·         Молодий може вмерти, а старий мусить.
·         Молодий та зелений, як гарбуз у спасівку.
·         Молодого кров гріє.
·         Не розуміє молодий старого, аж доки сам ся не постарів.
·         Нагинай гілляку, доки молода.
·         Не можна покласти стару голову на молоді плечі.
·         Не розкошуй замолоду, бо на старість будеш бідувати.
·         Нехай гуляє молодь, більш копи лиха не наробить.
·         Сіла між молодими і помолодшала.
·         Треба змолоду кості гризти, аби на старість м'ясо їсти.
·         Хоч молодий роками, та старий розумом.
·         Хто змолоду балує, то під старість старцює.
·         Рожа червона, та й та блідне.
·         На свіжий цвіток і бджола сідає, а зів'ялий обминає.
·         Нове ситечко на кілочку, а як пристариться, садять квочку.
·         Добрі зуби і камінь перегризуть.
·         Болять старі кості за гріхи молодості.
·         Він не старий, але давній.
·         В старій печі сам чорт палить.
·         Горе старому вдома самому.
·         Дай, боже, старим очі, а молодим розум.
·         Де старий ногою, там молодий головою.